Записки эстонского Бандеровца

Маю зізнатися, що писати проект статуту Трибуналу, де судитимуть Путіна та його камариллю, ну й, Лукашенко на додачу – дивовижний досвід не лише з професійної, а й емоційної точки зору. Зрозуміло, що робота тільки починається і статут будуть обговорювати і переробляти багато разів, але важливим є те, що з самого початку все йде в практичній, а не суто науковій площині. Ініціатором є депутат Рійгікогу (Естонського парламенту) Urmas Reinsalu, людина, яка вже тричі була міністром – закордонних справ, юстиції та оборони та має колосальний досвід і завжди була щирим другом України. Нагадаю, що саме Урмас нещодавно ініціював і домігся прийняття заяви Рійгікогу (у підготовці якої я теж брав участь) про визнання російських злочинів в Україні Геноцидом (вперше у світі на рівні Парламенту). Тому я радий бути в його команді, разом із молодою вченою з України Mariia Hrabarchuk, що зараз навчається у Тартуському університеті у мого колеги, відомого Естонського юриста-міжнародникa Lauri Mälksoo, та впевнений, що все в нас вийде. Єдине, я маю підозри, що Путін має набагато більше шансів закінчити, як Каддафі, ніж потрапити на лаву підсудних, але цей варіант мене теж влаштує, та й без нього злочинців у РФ вистачає, тому трибунал без роботи точно не залишиться.